Микола Лисенко (1842-1912) — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Народився в селі Гриньки Полтавської губернії в родині дворянина Віталія Романовича Лисенка, полковника Орденського кірасирського полку. У 1855 почав навчання у привілейованому навчальному закладі — 2-й Харківській гімназії. Закінчивши гімназію, вступив на природничий факультет Харківського університету. Але в 1860 родина Лисенків переїхала до Києва, і Микола перевівся до Київського університету. Микола Лисенко заслужено вважається засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграє як його композиторська, так і етнографічна діяльність.
У композиторській спадщині Лисенка важливе місце займають твори на тексти Тараса Шевченка. Микола Лисенко товаришував з Михайлом Старицьким. На канікулах після 5 класу гімназії Лисенко та Старицький закохалися в одну й ту саму дівчину. Вона гостювала на сусідньому хуторі, звати її було Текла. Ревнощів між хлопцями не було, і вони разом склали план, як завоювати її серце. Вирішили, що Микола напише музику, а Михайло — вірші. Так і зробили. Коли батьків не було вдома, паничі в парадних гімназичних мундирах подалися до Теклі.
Вона сиділа на хуторі сама. Хлопці після вечірнього чаю з успіхом оприлюднили свій спільний твір. У нагороду Текля простягнула їм обидві руки для поцілунку і лишила їх ночувати на хуторі — щоб уранці їхати разом на пікнік до Дніпра. Хлопці не спали — ділилися враженнями та планами на завтра. На світанку з дому прислали грізну записку з наказом негайно повертатися. Нещасні коханці поїхали, не попрощавшись. Перша дружина композитора – Ольга О’Коннор – донька поміщиків шотландсько-французького походження. Вони жили в Миколаївці, у ній молодята й вінчалися в липні 1868 року. Вони з Ольгою прожили 12 років, але не мали дітей. Очевидно, через те й розійшлися Другою його дружиною стала Ольга Антонівна, яка була його коханкою довгий час. Вона хотіла в нього вчитися грі на фортепіано — для вступу до консерваторії. Народила Лисенкові п’ятьох дітей. Померла 1900-го при народженні останнього — Тараса.
