ТВІР-РОЗДУМ У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ НА СУСПІЛЬНУ ТЕМУ
Особливості публіцистичного стилю
Зауваги.
Зверніть увагу на різновиди текстів, які включають роздум.
♦ Роздум-доведення складається з трьох частин: тези (положення, що потребує доведення), доказів (часом вони підкріплюються прикладами) і висновків. Є розгорнутий роздум (наявні всі три частини) і стягнений роздум (відсутні висновки). Роздум-доведення відповідає на запитання чому?
♦ Роздум-пояснення не вимагає доведення або спростування істинності тези, оскільки вона сприймається як правильна; головне — витлумачити, пояснити зміст основного положення (тези). Роздум-пояснення відповідає на питання що це таке?
♦ Твір-міркування включає в себе роздум-доведення і роздум-пояснення і містить не одну, а кілька тез, а також систему роздумів-доведень та роздумів-пояснень, що логічно обумовлюють та доповнюють одне одного.
Читати онлайн
Схема:
• вступ (підведення до проблем, що спонукали до роздумів);
• ланцюг доведень і пояснень;
• висновки.
Особливості твору на суспільно-політичну тему.
♦ До суспільно-політичних тем належать такі, що стосуються життя нашого суспільства та політики держави.
♦ Найоперативніше ми одержуємо інформацію про суспільно-політичні події у нашій країні і за рубежем з газет, журналів, радіо- і телепередач, з Інтернету. Це — основні джерела для творів на суспільно-політичну тему.
Зауваги.
Щоб скласти твір-роздум на суспільно-політичну тему, треба:
– знати тему й добре розуміти її суть;
– дібрати й зафіксувати в зошиті найбільш цікаву інформацію, яку ви почули чи прочитали, щоб використати її як приклади до даної теми;
– зазначити, що із зібраного матеріалу підійде для чіткого формулювання вступу (де вказати, з яких джерел взято факти), а який — для тези та доказів;
– обміркувати переконливий висновок на основі сказаного;
– скласти поширений план усного твору-роздуму;
– на основі наявного плану скласти подумки текст майбутнього твору-роздуму, визначивши відповідну послідовність висловлювань та абзаців, найбільш доцільні мовно-стилістичні прийоми і засоби текстового зв’язку, занотувавши найважливіші моменти на папері.
Напишіть твір-роздум на одну з тем.
“Людина — це цар чи дитя природи?”
“Як жити в єдності з природою”
“Маю честь бути українцем”
“Молодь у політичному русі”
“Чи можливий сучасний світ без війни?”
“Позиція України в міжнародних конфліктах: мовчати чи встрявати”
“Комп’ютер — необхідна річ сьогодення”
“Щастя: яке воно і в чому його суть?”
Завдання.
• Використайте тези і продовжіть твір-роздум у публіцистичному стилі на суспільну тему.
• Є такий вислів — “відібрало мову”. Це про один з крайніх виявів фізичного нещастя. А якщо сприйняти цей вислів у плані духовному і стосовно цілого народу? Це означає позбавити народ права називатись народом.
• Тому сьогодні…
Текст.
Що ми слухаємо?
Винахід радіо — одне з найбільших досягнень людства. Щоправда, воно швидко втратило свою інформаційну функцію. Подалось у розважальну сферу. Сучасні FМ станції — це такі собі програвачі для лінивих. І місця для приймача треба небагато, і голову не треба сушити, обираючи музику до вподоби. Особисто мене цей розклад не задовольняє, бо радіостанції пропонують переважно якийсь вінегрет, розбавлений недолугими жартами ведучих.
Що ж ми чуємо по радіо?..
Зразки творів-роздумів.
Щастя: яке воно і в чому його суть?
У кожної людини своє уявлення про щастя, і всі, мабуть, це розуміють. Для когось справжнє щастя — займатися улюбленою справою та ще отримувати за це гроші, а інший тішиться, коли його банківський рахунок поповниться на кілька мільйонів. Ще хтось радий, коли зробить комусь боляче…
Кожен з нас по-своєму розуміє також слово “нещастя”. Є речі, які нікого не можуть зробити щасливим, наприклад: хвороба, яка не виліковується, голод, брак грошей. Декого робить нещасним невзаємне кохання чи відсутність друзів. Але як багато людей, у яких є і розділене кохання, і друзі, і багато грошей, та вони не відчувають себе щасливими. Можливо, справа у тому, що людина чогось чекає від життя, але не знає чого? А ще у тому, що її з дитинства привчили чекати на те “щось”?
Одна всесвітня організація хотіла визначити рівень задоволеності життям. І що ж з цього вийшло? Найщасливіші люди планети живуть в Нігерії, в бідній, економічно нестабільній країні, де половина населення живе, можна сказати, на вулиці, одягу майже не має, а з їжі — тільки те, що на сусідньому дереві росте. Далі за результатами опитування йдуть країни, в яких до всезагального спокою і стабільності дуже і дуже далеко: там високий рівень злочинності і низький рівень прибутку.
Найнижчий рівень задоволеності життям, звичайно, у Східній Європі — Румунії, Росії, Вірменії, Україні (як же без неї!). Років двадцять назад ми жили, як і всі люди, а потім повірили, що нас підло обманювали, і досі носимося з цим почуттям образи та обділеності. І сьогодні твердимо, що ми — бідні. І всього нам мало. Хоча люди на наших вулицях одягнені дорожче, ніж на вулицях Парижа або Відня. По наших дорогах гарних іномарок їздить значно більше, ніж у Будапешті чи у тому ж Відні. І все-таки… Чомусь я не розумію, як жінка, яка має родину, маленьких дітей, квартиру, роботу з не такою вже й поганою зарплатою, може кинути все і на кілька років поїхати в Італію доглядати чужу бабцю… Бо хоче їздити на новенькому “Мерседесі”, хоче мати штори на вікнах не за сто, а за тисячу гривень… Але чим більше маємо, тим більше хочеться. Ще, ще, ще…
Я проти суспільства, яке бездумно споживає все, що має.
Наталя Дяків.
Що ми слухаємо? Що дивимось?
Винахід радіо — одне з найбільших досягнень людства. Щоправда, воно швидко втратило свою інформаційну функцію — подалось у розважальну сферу. Сучасні FМ-станції — це такі собі програвачі для лінивих, і місця для них треба небагато, і голову не варто сушити, обираючи музику до вподоби. Особисто мене цей розклад не задовольняє, бо радіостанції пропонують переважно якийсь вінегрет, розбавлений недолугими жартами ведучих.
Що ж ми чуємо по радіо?
Український звуковий ефір заполонили радіостанції “Гала-радіо”, “Європа-плюс”, “Радіо “Довіра”, “Наше радіо”… І перерахувати усіх важко. Зрозуміло, що пісенний репертуар розмаїтий і безсистемний. Пісні, на жаль, не “сортують”: ні за темами, ні за виконавцями, ні за часом створення. В ефірі — справжній вінегрет. Тільки якась журлива мелодія сколихне душу, відразу — важкий рок. По-моєму, найбільший абсурд в тому, що ми не знаємо, про що співають іноземною мовою. Добре було б, якби ведучі хоча б коментували зміст пісні. Але найбільше дратує, коли слухаєш експромтом репліки та коментарі. Досить того, що речення побудовані безграмотно з точки зору синтаксису, їх зміст викликає сумніви щодо рівня знання української мови та загального інтелекту.
А що дивиться малеча по телебаченню. Мультики — на кшталт “Том і Джері”. Весь гумор цього серіалу зосереджено у розчавлюванні то Тома, то Джері, смиканні кота за хвіст, у різних падіннях. А мультсеріали про зоряні війни? Знову жорстокість. Навіть досягнення шляхетних цілей — через повне знищення супротивників. Чи можуть дорослі після перегляду такої “продукції” вимагати зразкової поведінки і слухняності?
Де ж вихід?
Але ж усе це, як і кожен сильнодіючий засіб, залежно від дози та правильності прийому, може бути і злом, і добром. Тож правильно організуймо свою зустріч з телебаченням і звуковим ефіром. Невелика “доза” німого спілкування з телебаченням та радіо приноситиме естетичне задоволення та насолоду
