Taras Shevchenko
Taras Shevchenko is a great Ukrainian
poet.
He is the founder of the modern
Ukrainian literary language.
Shevchenko was born in the family
of a serf in the village of Moryntsy in
1814.
Young Taras became an orphan very
early.
He was a shepherd, a labourer to
a priest and, when he was fourteen, his
master took him into the manor house
as a boy-servant — “kozachok”.
In 1829 Shevchenko’s master moved
to Vilno and then — to St Petersburg.
He took his boy-servant with him, too.
Still in his early childhood Shevchenko
was very fond of drawing and his
master decided to make a serf painter
of him.
For this purpose he sent Taras to
study painting.
The boy was so talented that several
Russian artists decided to free him
from slavery.
Karl Brulov, the great Russian artist,
painted a portrait of Vasiliy Zhukovsky
and sold it for 2 500 roubles.
With this money they bought out Shev-
chenko from his master.
Later on the young painter continued
his studies at the Petersburg
Academy of Arts.
Karl Brulov influenced Shevchenko
greatly.
Soon they became close friends.
In 1838 Shevchenko wrote his first po-
ems in Ukrainian.
In 1840 he published his first book of
poems which he named “Kobzar”.
His first poetical works are mainly
examples of romanticism.
The subject of many poems was un-
happy love.
He also wrote several poems about
historical past of Ukraine.
In these works he glorified the heroic
struggle of the Ukrainian people
against their oppressors and their
fight for national liberation (the long
poem “Gaidamaky”).
In 1843 Shevchenko returned to
Ukraine.
He travelled a lot about the country
and learned to know the heavy life of
the Ukrainian serfs.
In 1846 Shevchenko joined a revolu-
tionary organisation — Kiril and
Mephodiy Society, which aimed to lib-
erate the serfs.
He wrote several revolutionary poems
directed against the tsarist despotism
(“Dream”, 1844, “The Caucasus”,
1845, and his famous “Testament”).
In 1847 he was arrested and exiled
as a soldier to Orsk fortress in
Kazakhstan.
Here, being a soldier, he wrote several
novels in Russian.
He also painted several of his best
pictures.
In 1857 Shevchenko returned from
the exile to St Petersburg.
Here he published several of his mas-
terpieces in which he criticised the
tsarist regime and demanded liberty
for serfs.
In St Petersburg he made close
friends with well-known Russian
writers — N. Chernyshevskyi,
N. Dobrolubov, N. Nekrasov and
others.
In 1859, when Shevchenko went to
Ukraine, he was arrested and forced
to return to St Petersburg — the
tsarist government was afraid of the
elderly poet.
On the 10th of March, Shevchenko
died.
His death was a great loss for
Ukrainian literature and liberation
movement — A. Gertsen published
a big article on Shevchenko’s death in
his magazine “Kolokol” in London.
Тарас Шевченко
Тарас Шевченко — великий україн
ський поет.
Він є засновником сучасної україн
ської літературної мови.
Шевченко народився в родині крі
пака в селі Моринці у 1814 році.
Юний Тарас дуже рано став сиро
тою.
Він був пастухом, батраком у попа,
а коли йому виповнилося чотирна
дцять, хазяїн забрав його у свій буди
нок як хлопчика-слугу — «козачка».
У 1829 році хазяїн Шевченка пере
їхав у Вільно, а потім — у Санкт-Пе
тербург.
Хлопчика-слугу він узяв із собою.
З ранніх років Шевченко любив
малювати, хазяїн вирішив зробити
його кріпосним художником.
З цією метою він послав Тараса учи
тися малюванню.
Хлопчик був такий талановитий, що
кілька росіян-художників вирішили
звільнити його від фортечної залеж
ності.
Карл Брюллов — великий росій
ський художник — намалював пор
трет Василя Жуковського і продав
його за 2500 карбованців.
За ці гроші вони викупили Шевчен
ка в його хазяїна.
Пізніше молодий художник продов
жив своє навчання в Петербурзькій
академії мистецтв.
Карл Брюллов дуже вплинув на Шев
ченка.
Незабаром вони стали близькими
друзями.
У 1838 році Шевченко написав
свої перші вірші українською
мовою.
У 1840 році він опублікував свій
перший збірник віршів, який назвав
«Кобзар».
Його перші поетичні твори були пе
реважно зразками романтизму.
Темою багатьох віршів була нещас
лива любов.
Він також написав кілька поем про
історичне минуле України.
У цих роботах він прославляє героїч
ну боротьбу українського народу
проти своїх гнобителів і за націо
нальне звільнення (поема «Гайда
маки»).
У 1843 році Шевченко повернувся
в Україну.
Він багато подорожував по країні
і дізнавався про важке життя кріпа
ків в Україні.
У 1846 році Шевченко вступив у ре
волюційну організацію — Кирило-
Мефодіївське товариство, що боро
лося за звільнення кріпаків.
Він написав кілька революційних
поем, спрямованих проти царсько
го деспотизму («Сон» (1844), «Кав
каз» (1845), і його знаменитий
«Заповіт»).
У 1847 році він був арештований
і відданий у солдати в Орську фор
тецю у Казахстані.
Тут, будучи солдатом, він написав
кілька повістей російською мовою.
Він також намалював кілька кращих
своїх картин.
У 1857 році Шевченко повернувся
із заслання в Санкт-Петербург.
Тут він опублікував кілька своїх ше
деврів, у яких критикував царський
режим і вимагав волі для кріпаків.
У Санкт-Петербурзі він став близь
ким другом відомих російських
письменників — М. Чернишевсь
кого, М. Добролюбова, М. Некра
сова й інших.
У 1859 році, коли Шевченко поїхав
в Україну, він був арештований і на
сильно повернутий у Санкт-Петер
бург — царський уряд боявся поета.
10 березня Шевченко помер.
Його смерть стала великою утра
тою для української літератури і ви
звольного руху — А. Герцен написав
і опублікував велику статтю на
смерть Шевченка у своєму журналі
«Дзвін» у Лондоні.
