Народився Іван Петрович 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом сім’ї Котляревських «подаровано» дворянське звання. З 1780 – 1789 р.р. Котляревський вчиться у Полтавській духовній семінарії. У 1789 році, після смерті батька, двадцятирічним юнаком він на останньому році навчання залишає семінарію і починає служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює в поміщицьких родинах. Починає писати «Енеїду». З 1796 р по 1808 р І.Котляревський перебуває на військовій службі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацького полку, брав участь у російсько-турецькій війні 1806 – 1812 р.р., особливо відзначившись у битвах під Бендерами та Ізмаїлом. За відвагу і хоробрість І.Котляревського було відзначено кількома нагородами. Навіть в нелегких бойових буднях Іван Петрович продовжує працювати над «Енеїдою». У 1798 році в Петербурзі один з любителів українського слова, поміщик з Конотопа Максим Пурпура видав перші частини поеми «Енеїда». П
овний текст твору виданий після смерті автора в 1842 р У 1804 р виходить «Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку Олексію Борисовичу Куракіну». У 1808 р друге видання «Енеїди» книговидавцем І.Глазуновим. В цьому ж році в чині капітана Іван Котляревський виходить у відставку і пробує влаштуватися на цивільну службу в північній столиці. У 1809 році з’являється друком його знаменита поема в чотирьох частинах «Вергилиева Енеїда, на малоросійську мову перекладена І.Котляревським». З 1810 року і до кінця свого життя Іван Петрович Котляревський живе в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян – навчально-виховного закладу, в якому навчання відбувалося за програмою гімназії. У 1812 р Котляревський сформував на Полтавщині 5-ий український козачий полк в містечку Горошин Хорольського повіту. У 1818 році його призначають директором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару він створює драму
