На Різдво всі вікна сільських будинків висвітлені в Великобританії свічками, тому серед місцевих жителів ніч під Різдво називається “ніч свічок”.
В Англії в наші дні в святвечір замість традиційного Різдвяного колоди запалюють товсту Різдвяну свічку. В Уельсі запалені свічки в Різдвяне свято прикрашали не тільки приватні будинки в сільських місцевостях, а й сільські церкви і каплиці. Свічки для прикраси церкви виготовляли і дарували священикові жителі приходу.
У багатьох селах незадовго до свята жінки влаштовували змагання на кращу прикрасу Різдвяних свічок. Ці прикраси робилися зі смужок кольорового паперу, фольги, золотих і срібних ниток, яскравих стрічок та ін. В деяких областях Уельсу з такими ж прикрашеними і запаленими свічками в руках жителі приходу йшли на ранкову обідню, що починалася перш о 2-3 годині ночі. Багато подібних свічок запалювали в цю ніч і в приватних будинках
Ще з часу середньовіччя старі обряди ряжения стала використовувати церкву для того, щоб дати народу більше живі враження про біблійних історіях. Таким чином виникли “містерії” – драматичні вистави таких релігійних сцен, як благовіщення, відвідування немовляти Христа трьома мудрецями Сходу та ін. Учасники драматичних версій біблійних історій були зазвичай в масках або з закритим хусткою обличчям, як і виконавці стародавніх язичницьких обрядів. З уявлень подібного роду у англійців була особливо поширена драматична гра-пантоміма про св. Георгія і дракона, широко відома і в багатьох інших країнах.
Про маскарадах і пантоміми на Різдво є відомості вже від XIV- XV ст. Так, в одному з джерел повідомляється, що в 1377 році була влаштована Різдвяна пантоміма при шотландському королівському дворі для розваги маленького принца Річарда. У казначейських реєстрах Шотландії XV в. часто перераховуються кошти, витрачені на пристрій придворних маскарадів на Різдво.
З пристроєм маскарадів був пов’язаний і ще один цікавий звичай в Британії: на 12 днів святок в кожному палаці або замку вибирався розпорядник всього свята, званий в Англії “Лорд безладу” (Lord Misrule), а в Шотландії – “уявний абат” (Abbot of Mock). Лордом безладу вибирався той, хто міг добре жартувати, влаштовувати різні розваги, карнавали. Він сам підбирав собі свиту, члени якої були виряджені в яскраве плаття, прикрашене стрічками і дзвіночками.
У Шотландії в свиті “мнимого абата” брали участь такі характерні для народних процесій ряджених персонажі, як Хоббі-хорс – “Hobbie-horse” – хлопець, який зображав коня. Такий галасливій компанії і особливо її керівнику дозволялося робити все, що вони захочуть – вриватися в будь-які будинки, щоб зіграти будь-яку жарт над їхніми мешканцями, влаштовувати ігри, танці та інші розваги. Цей звичай був заборонений Генріхом VIII.
У багатьох селищах Шотландії чоловіки і юнаки в день Різдва, під проводом волинщиків і в супроводі безлічі народу виходили за межі села і на будь-якої галявині грали в футбол, кулі, влаштовували різні спортивні змагання: біг, вправи в метанні молота та ін. Переможець всіх ігор отримував бере, прикрашений пір’ям і стрічками; після змагання молодь співала і танцювала, а ввечері з переможцем на чолі поверталася в село. Увечері переможець змагання головував на балу.
