Бінарний урок у 8-му класі
до дня народження Лесі Українки
на тему:
“Квітка з ім′ям Українка!”
Ні! Я жива!
Я буду вічно жити!
Я в серці маю те,
що не вмирає…
Цілі уроку: поглибити знання учнів з теми «Життя і творчий шлях Лесі Українки»; розкрити багатогранність її таланту, трагізм її долі; сприяти розвитку мовлення, культури спілкування, пам’яті та уваги; залучати учнів до ведення дослідної роботи в групах; виховувати любов до поезії, рідного слова і вшанувати пам’ять видатної української діячки.
Обладнання: портрет Лесі Українки; репродукції фотографій із сімейного альбому поетеси; серія малюнків до її творів; вислови українських письменників та діячів про Лесю Українку; уривки з творів поетеси англійською мовою; кафедра, мікрофони, прапорці країн-делегацій; книжкова виставка творів Лесі Українки та досліджень її життя і творчості.
Тип уроку: наукова конференція, присвячена річниці з дня народження видатної поетеси Лесі Українки.
2. Зустріч із родичами Лесі Українки .
3. Виступ групи шанувальників поезії Лесі Українки з різних країн.
4. Ексклюзивний репортаж з книжкової виставки і виставки малюнків та ілюстрацій до творчості Лесі Українки).
5. Інсценування уривку драматичної драми “Бояриня”.
6. Інтерв’ю журналіста Кирданівської школи (гра «Мікрофон»).
7. Заключне слово вчителів української літератури та англійської мови.
Учитель української л ітератури. Доброго дня пані та панове, гості!
English Teacher. Good afternoon dear ladies and gentlemen, our guest!
Учитель української літератури. Наш урок сьогодні незвичайний, бо це урок — наукова конференція за творчістю видатної української поетеси, драматурга-новатора, прозаїка Лесі Українки, 137-та річниця з дня народження якої святкується 25 лютого.
English Teacher. Our lesson is unusual today, because it is a scientific conference after creation of outstanding Ukrainian poetess, playwright-innovator, prose-writer Lesia Ukrainka. February, 25, we celebrate 137 anniversary of her birthday.
Учитель української літератури. Мета нашої конференції — поглибити знання про Лесю Українку, її твори, підкреслити багатогранність і унікальність її таланту, вшанувати пам’ять видатної постаті Лариси Петрівни Косач в українській літературі.
English Teacher. The goal of our today’s conference is to deepen knowledge about Lesia Ukrainka, her works; to emphasize her many-sided and unique talent; to honour distinguished person of Larysa Petrivna Kosach in Ukrainian literature.
Учитель української літератури. На конференції присутні:
□ родичі Лесі Українки;
□ шанувальники поезії Лесі Українки із різних країн;
□ актори драматичного гуртка Кирданівської школи;
□ слухачі занять курсу “Основи журналістики” Кирданівської школи.
English Teacher. The conference is attended by:
□ Lesia Ukrainka’s relatives,
□ ad¬mirers of Lesia Ukrainka’s poetic works from different countries,
□ actors of dramatic circle of school of Kyrdany,
□ students of the “Fundamentals of journalism” lessons in school of Kyrdany.
2. Зустріч із родичами Лесі Українки.
Учитель української літератури. Розпочинаємо нашу конференцію. Перш за все я хочу представити Вам родичку Лесі Українки Ольга Сергіїв-Борисова з Арізони (США), небога Лесі Українки по сестрі Ізидорі. Ви можете поставити їй декілька запитань.
English Teacher. Lets start our conference. First of all I want to introduce you Lesia’s relative Olha Serhiiv-Borysova from Argentina (the USA), her sister Isiora’s daughter. You can ask her some questions.
1. Де народилася Леся Українка і що Ви можете сказати про її сім′ю?
Where was Lesia Ukrainka born and what can you say about her family?
Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім Леся Українка) народилася 25 лютого (13 за старим календарем) 1871 року в Новограді-Волинському. Вона була другою дитиною у сім′ї Петра Антоновича Косача, голови з′їзду мирових суддів. Її мати, Ольга Петрівна Косач, походить із древнього роду Драгоманових. Михайло Петрович Драгоманов, відомий український науковець, історик, філософ, народознавець та державний діяч, був братом Лесиної матері. Усе своє життя Леся вважала дядька своїм духовним наставником та вчителем. Сама Ольга Петрівна була відомою письменницею ( її літературний псевдонім був Олена Пчілка), етнографом . Леся також мала трьох сестер та двох братів. Лариса Косач провела своє дитинство серед мальовничих лісів та озер Волині. Чутлива дівчинка любила всім своїм серцем красу рідної землі, її пісні та легенди. З часом всі ці враження перетворились на поетичні рядки, у безсмертну мелодію “Лісової пісні”.
Larysa Petrivna Kosach (pen-name Lesia Ukrainka) was born on February 25 (13 by old calendar), 1871 in the town of Novograd-Volinskiy. She was the second child in the family of Petro Antonovych Kosach, head of the district assembly of conciliators. Her mother, Olha Petrivna Kosach, came from the ancient family of the Drahomanovs. Mykhailo Petrovych Drahomanov, the outstanding Ukrainian scientist, historian, philosopher, folklorist and public figure, was a brother of Lesia’s mother. Throughout her life, Lesia considered her uncle to be her spiritual mentor and teacher. Olha Petrivna, herself, was also a well-known writer (her literary pseudonym was Olena Pchilka), ethnographer. Lesia also had three sisters and two brothers. Larysa Kosach spent her childhood among picturesque woods and lakes of Volyn. The sensitive girl loved with all her heart the beauty of the native land, its songs and legends. With time these impressions were transformed into poetic lines, into the immortal melody of “The Song of the Forest”.
2. Де Лариса отримала освіту?
Where did Larysa get her education?
Освіту Лариса отримувала вдома. Через свою хворобу Леся Українка ніколи не вступала до гімназії чи інших освітніх закладів. Спочатку вона навчалася разом зі братом Михайлом у приватних вчителів (вона вивчала грецьку мову та латину), пізніше за допомогогю своєї матері вона опанувала німецьку та французьку мови. Леся вивчила багато іноземних мов, досконало знала історію, світову літературу та філософію. Приватні вчителі казали, що вона мала гарні здібності у різних науках. Вона вивчала грецьку, латинську, французьку, італійську, німецьку і польську мови. Леся вміла не тільки спілкуватись різними мовами, а й робила літературні переклади. Коли їй виповнилось чотири роки, Леся навчилася читати, а у віці восьми років вона написала свій перший вірш. Вірш “Надія” з′явився через глибокі страждання дівчинки, пов′язані із арештом Лесиної тітки, Олени Антонівни Косач, яка брала участь у поглітичних зворушеннях проти царського самодержавства. Вона стала однією із найосвіченіших жінок свого часу.
Larysa got education at home. Because of her illness, Lesia Ukrainka had never attended a gymnasium or any other educational establishment. At first she studied together with her brother Mykhailo at private teachers (she learnt Greek and Latin), later with the help of her mother she mastered German and French. Lesia learnt many foreign languages, perfectly knew history, world literature and philosophy. Home teachers said she had good skills in different subjects. Lesia could not only to speak different languages, she also translated books. Being four, Lesia learnt to read, and at the age of eight, she wrote her first poem. This poem, “Hope” appeared because of the girl’s deep sufferings connected with the arrest of Lesia’s aunt, Olena Antonivna Kosach, who took part in a political movement against the tsarist autocracy. She became one of the most educated women of her time.
3. Чим захоплювалась дівчинка?
What was her hobby?
Вона любила грати на фортепіано, вишивати, читати книжки, малювати. Ось Ви можете побачити деякі її малюнки. (Показує репродукції поетеси.) Хвороба поклала край іншому її захопленню – опануванню гри на піаніно. Родичі вважали її обдарованою в музиці не меньше ніж у поезії. Однак, туберкульоз кісток лівої руки, яку оперували у 1883 році, не дав змоги розвивати цей талант на повну силу.
She liked to embroider, to read books, to draw. Here you can see some of her own drawings. The illness put an end to another of her interests – serious mastering of playing the piano. The relatives considered her to be gifted in music no less than in poetry. However the tuberculosis of the bones of her left hand operated in 1883 did not permit to develop this talent to the full.
4. Відомо, що Леся мала невиліковну хворобу. Що Ви можете сказати про це?
It is known that Lesia had an incurable disease. What can you say about it?
У десятилітньому віці вона дуже застудилися й захворіла на тяжку, на той час невиліковну хворобу — туберкульоз кісток. З юнацьких літ почалася довга, як говорила сама Леся, «тридцятирічна боротьба з хворобою».
When she was ten she got a severe cold and fell ill on tuberculosis of the bones, it was an incurable disease at that time. That was the beginning of a long “30-yeard war” with disease as Lesia said.
5. Де Лариса Петрівна лікувалась?
Where did Larysa Petrivna receive treatment?
Вона лікувалася в Італії та Єгипті, Берліні та Криму, Карпатах і на Кавказі. Але нічого не допомагало. У 1911 році, коли Леся разом зі своїм чоловіком мешкали в Грузії, туберкульоз уразив усі органи організму.
She received treatment in Italy and Greece, Berlin and the Crimea, the Carpathians and the Caucasus. But nothing helped her. In 1911 when she and her husband lived in Georgia tuberculosis conquered all the parts of the body.
6. Де і коли померла Леся Українка?
When and where did Lesia Ukrainka die?
Леся Українка померла в Сурамі 19 липня 1913 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.
Lesia Ukrainka died in Surami on July 19, 1913. She was buried in Kyiv.
Учитель української літератури.
На нашій конференції також присутня Наталя Драгоманова-Бартаї з Будапешта, онука Михайла Драгоманова (небога Лесі).Вона познайомить нас із маловідомими фактами життя родини Косачів.
Наталя Драгоманова-Бартаї.
Багато фактів із життя Лесі Українки ми знаємо, але донедавна ми не довідувалися, що існують такі епізоди в житті Косачів, про які слухаєш і мороз по шкірі йде. Мало кому відомо, 1920 року на рідній Полтавщині ледь не була розстріляна (а яких знущань зазнала!) – мати Лесі Українки, 70-ти річна письменниця Олена Пчілка. У Косачів тоді конфіскували дім у Зеленому Гаю на Полтавщині, стару Драгоманівську садибу в Гадячі, книги, речі, рукописи. Родина Лесі залишилася без даху над головою, без засобів до існування. Але все найстрашніше, виявляється, було попереду. У 1929 році прийшли з трусом і наміром заарештувати 82-річну Олену Пчілку, намагаючись підняти її вже практично зі смертного ложа.
Але все ж таки заарештують улюбленого зятя Олени Пчілки Михайла Кривинюка, слідом за ним піде на заслання, чоловік сестри Лесі Українки Ізидори, Юрій Борисов. В 1933 році арешт вдівця по Лесі Українці, музикознавця і юриста Климентія Квітку. А в 1943 році Косачі від’їжджають за кордон.
Нащадки Косачів є в Росіє, Швейцарії, США, Драгоманови в Угорщині та Латинській Америці.
У далекому американському штаті Нью-Джерсі 1980 року з’явилася могила Ізидори Косач-Борисової, яка померла там у 92 роки. Поряд символічна могила її коханого чоловіка. На надгробку подружжя – слова з «Боярині» Лесі Українки, ледь перефразовані:
Добраніч, сонечко!
Підеш на захід – побачиш Україну – привітай!
Привітай і освяти, сонечку, цю засніжену й зболену, обікрадену і зажурену землю, поверни ж їй найкращих її дітей…
А зараз я хочу запропонувати вам переглянути сімейний альбом Косачів.
(слайди)
3. Виступ групи шанувальників поезії Лесі Українки з різних країн.
Учитель української літератури. А зараз ми прослухаємо вірші Лесі Українки. Вони будуть представлені групою шанувальників поезії Лесі Українки з різних країн.
English Teacher. And now we’ll listen to poetic works of Lesia Ukrainka and her own verses. They will be represented by admirers from different countries.
1-й учень. Талант Лесі Українки неперевершений і водночас багатогранний, бо вона— поет-лірик, автор ліро-епічних поем, драматург-новатор, прозаїк, публіцист, критик.
У її творчому арсеналі поетичні збірки «На крилах пісень», яка вийшла в 1893 році, «Думи і мрії», що побачила світ у 1899 році.
До цих збірок увійшли найкращі поезії Лесі Українки — «Досвітні вогні», «Соntrа sреm sреrо», «Слово, чому ти не твердая криця», «І все-таки до тебе думка лине» та багато-багато інших.
2-й учень. Яскравим підтвердженням великого успіху її творів є те, що ними зачитувались не тільки співвітчизники, українці, а й мешканці далекого і близького зарубіжжя, її вірші перекладалися німецькою, італійською, а згодом і англійською мовами.
Pupil 3
As a child I sometimes fell,
Hard enough for it to hurt
Though my heart with pain would swell,
Yet I rose without a word
They asked me, “Did you hurt yourself?
I’m all right”, I would reply —
My pride would then assert itself:
I laughed in order not to cry.
But now the drama soon will end;
For me, a bitter cup to sip,
And a clever epigram
Is on the brink of tongue and lip
But laughter may be merciless:
I fear the blade of open chaff.
And so, surrendering my pride,
I cry in order not to laugh.
4-й учень.
Упаду, собі на лихо,
Як дитиною, бувало,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що болить?» — мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда,—
Щоб не плакать, я сміялась.
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма,—
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Pupil 5.
Tears of pearls (Dedicated to Ivan Franko)
My dear native land! Hearth and home I call mine!
Faint bird notes deep in the wood gently echo
As if rising tempest and storms were divined;
Again only silence… how still, how hollow…
Blow, wind, blow! Oh, where are you, freedom, mysterious star?
Why don’t you descent to our world from the sky?
This miserable earth needs the light of your eye!
Why this silence within you that so mutely flows?
Don’t you see the night gloom closing in from afar,
Cruel wrongs everywhere, truth ignored and let go?
What sorrow! My impoverished brothers in shackle and chain.
O poor stricken people, my own beloved country!
Your inflamed open sores are true testimony
That wracked soul and body is my – sweet Ukraine!
Who will help smash the yoke under which we plod?
O dear God! Will it ever change? And the hope we cherish?
Cursed be the hands that are helpless to save!
Oh, why were we born to this life of the grave?
Rather than slavery, better to perish
Come, shades of death, let our souls go free…
Woe is me!
6-й учень
СЛЬОЗИ-ПЕРЛИ (Посвята Іванові Франкові) Стороненько рідна! Коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Де-не-де озветься пташина несміло,
Немов перед бурею в темному гаю,
І знову замовкне… як глухо, як тихо…
Ой лихо!
Ой, де ж бо ти, воле, ти зоре таємна?
Чому ти не зійдеш на землю із неба?
Осяяти землю безщасную треба!
Ти бачиш, як все в нас покрила ніч темна?
Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре?
Ой гире!
Ой люде мій бідний, моя ти родино.
Брати мої вбогі, закуті в кайдани!
Палають страшні незагойнії рани
На лоні у тебе, моя Україно!
Кормигу тяжку хто розбить нам поможе?
Ой боже!
Коли ж се минеться? Чи згинем без долі?
Прокляття рукам, що спадають без сили!
Навіщо родитись і жити в могилі?
Як маємо жити в ганебній неволі,
Хай смертна темнота нам очі застеле!
Ой леле!
Pupil 7
PREDAWN LIGHTS
Beneath the black wings of the dark night nestling,
The tired-out people were resting.
Lights out and the silence lies deep,
Now everyone’s buried in sleep,
To night’s suzerain acquiescing.
Asleep or not, they to dark forces surrender,
And happy the one with dreams tender!
But sweet dreams do not come to me…
Thick darkness all round like the sea,
All sleep as if death held them prisoner.
My soul was weighed down by a portent of evil,
No strength to resist could I feel…
Flashed sudden a bright ray of light,
Dispersing my fears of the night —
The gleam of predawn lights was real!
The solemn predawn lights, triumphantly shining,
Have cut through the somber night lining,
There is still no sign of the sun —
The workers have turned the lights on,
Those lights of predawn — our future divining.
Arise, living souls who nurse thoughts of rebellion!
The hour for work sounds the clarion!
And fear not the dark before dawn —
You turn those predawn lights on,
If the sunrise has not yet broken.
8-й учень. ДОСВІТНІ ОГНІ
Ніч темна людей всіх потомлених скрила.
Під чорні, широкії крила.
Погасли вечірні огні;
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила.
Хто спить, хто не спить,—
Покорись темній силі!
Щасливий, хто сни має милі!
Від мене сон милий тіка…
Навколо темнота тяжка,
Навколо все спить, як в могилі.
Привиддя лихі мені душу гнітили,
Повстати ж не малая сили…
Зненацька проміння ясне
Од сну пробудило мене,—
Досвітні огні засвітили!
Досвітні огні, переможні, урочі,
І прорізали темряву ночі,
Ще сонячні промені сплять,—
Досвітні огні вже горять.
То світять їх люди робочі.
Вставай, хто живий, в кого думка повстала!
Година для праці настала!
Не бійся досвітньої мли,—
Досвітній огонь запали,
Коли ще зоря не заграла.
9-й учень.ПРЕДРАССВЕТНЫЕ ОГНИ
Давно уже темная ночь наступила,
Усталых могильным покровом покрыла;
Погасли один за другим все огни,
И многим уж чудятся сны.
Владычица-ночь – всех людей покорила,
Кто спит, кто не спит – покорись темной силе.
О, счастлив, кому снится сон милый!
Меня такой сон избегает…
Меня темнота так пугает:
Кругом ведь все спит сном могилы,
Видения злые мне сердце давили,
Подняться же не было силы.
И вдруг засиял луч огня;
От сна пробудил он меня.
Вставая, огни засветили.
Так кстати огни эти бросились в очи,
Победно прорезав мрак ночи.
Дневные лучи еще спят,
А эти огни пред рассветом горят –
Зажег их, конечно, рабочий.
Вставай, кто живой и чья мысль уже встала!
Пора для работы настала!
Не бойся остатков ночной темноты –
Огонь предрассветный смелей засвети:
Так близко уж утра начало!
Pupil 10
When I am weary of life’s daily round
And daily sorrows that I see around me,
I send my thoughts into a distant world —
My glances wander through a land of dreams.
What do you see in this far spacious realm?
I see the future in the coming ages.
11-й учень
Коли втомлюся я життям щоденним,
Щоденним лихом, що навколо бачу,
Тоді я думки шлю в світа далекі,
Блукає погляд мій в країні мрії.
Що бачу я в далекому просторі?
Прийдешність бачу я, віки потомні.
Учитель української літератури. Багато поезій Лесі Українки покладено на музику. Зустрічайте неодноразову призерку районного конкурсу «Крок до зірок», а також шанувальницю поезій Лесі Українки – Толкач Олену з піснею «Стояла я і слухала весну»
4.Ексклюзивний репортаж з книжкової виставки і виставки малюнків та ілюстрацій до творчості Лесі Українки).
Учитель української літератури. Перед обговоренням наступного питання ми пропонуємо до вашої уваги прямий телерепортаж із картинної галереї.
English Teacher. Before discussing the next question let’s have at the television reporting from the gallery.
Учень-кореспондент. Вітаю вас! Зараз ми з вами знаходимось у одному із кабінетів Кирданівської школи, де проходить наукова конференція. На центральному плані ми бачимо портрет Лесі Українки, вислів її безсмертної Мавки, який послужив влучним і, на мою думку, яскравим епіграфом до цієї наукової конференції. Ці слова ніби промовляє до нас сама поетеса: «Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…»
Зліва від мене вислови видатних українських митців про саму Лесю Українку. Перед нами слова І. Я. Франка: «Від часу Шевченкового “Поховайте та вставайте, кайдани порвіте” Україна не чула такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хворої дівчини», М. Биковської: «У неї добра душа і великий розум», Бориса Степанидина: «Лариса Петрівна Косач. Леся Українка. Окраса й гордість української нації, одна з фундаторів нової української літератури… Наш патент на благородство перед Європою і світом…» А Олесь Гончар писав: «На самовідданих, мужніх, одержимих, на таких, як Франко, Грабовський, Леся Українка, трималося культурне життя нашої нації. Під шаленим вогнем
ганебних царських указів, під невщухаючим обстрілом заборон та переслідувань були плацдарми української передової культури. На одному з яких від юних літ і до останнього подиху стояла наша прекрасна Леся Українка, стояла з вояцьким щитом у руці, мов легендарна дівчина-витязь, закута в кольчуги свого безстрашшя, гідності й правоти».
Праворуч від мене розташована невеличка малюнкова галерея, де автори Завгородня, Солодій, Туренко та учні Кирданівської школи втілили в художніх витворах героїв Лесиних творів і зобразили реальні картини із життя самої Лесі.
Я з вами не прощаюся, говорю «до побачення».
5. Інсценування уривку драматичної драми «Бояриня»
Учитель української літератури.Наступну доповідь підготували дослідники драми Лесі Українки із Кирданівської школи.
English Teacher. The report to follow will be given by the researchers of Lesia Ukrainka’s drama from school of Kyrdany.
Pupi1. It is a great honour for me to take part in this conference. First, some introductory remarks to written dramas by a great poetess.
Just then after her books of verses “Thoughts and Dreams”, “Responses” Lesia Ukrainka turned to play-writing. Her first work of drama was based on subjects from Bible. In 1903-1907 she wrote her dramas “Cassandra”, “Autumn Tale”, etc. Among her best plays are “The Forest Song” and “The Stone Host”.
Перекладач. Це велика честь для мене брати участь у цій конференції. Перш за все я хочу сказати декілька слів про написання драм великою поетесою.
Одразу після своїх книг віршів “Думи і мрії”, “Відгуки”, Леся Українка почала писати п′єси. Теми своїх перших драматичних робіт вона брала з Біблії. У 1903-1907 роках вона написала драми “Касандра”, “Осіння казка”, тощо. Серед її найкращих п′єс “Лісова пісня” та “Кам′яний господар”.
А зараз до вашої уваги інсценування уривку драматичної драми «Бояриня».
Ганна (сидить, лузаючи гарбузове насіння)
– Ой, сестричко, і нащо ті свята потрібні в світі?
Оксана
– Ото спитала! Що тобі Бог дав?
Ганна
– Та нудно ж, Господи!
Оксана
– Сидиш, то й нудно.А ти піди між челядь погуляй.
Ганна
– Куди ж се я піду? Яка там челядь?
Оксана
– А ти хіба товаришок не маєш?
Ганна
– Товаришок?.. От декого там знаю з бояришень… та як до їх ходити? Матуся все нездужають, не хочуть зо мною йти… а ти ще не пізналась тут з ними… з мамкою сама не хочу, вона така…
Оксана
– Чого ж тебе водити? Уже ж ти не маленька. Йди сама. Ще й веселіше буде вам без старших.
Ганна
– Самій не можна по Москві ходити.
Оксана
– Хіба хто нападе?
Ганна
– Ні, так, не звичай, та й що мені бояришні ті скажуть? Сидять по теремах, от як і я, не бачать світа. Що з їх за веселість?
Оксана
– Чого ж ви сидите? Пішли б укупі кудись на вигон або в гай над річку та заспівали б. Я, бувало, дома годинки в хаті не просиджу святом.
Ганна
– Ба, в тебе дома! Там же не Москва. Такого тут і зроду не чували,— співати по гаях!..
Оксана
– То ти й не знаєш, як на Вкраїні в нас гуляє челядь?
Ганна
– Я мало що Вкраїну пам’ятаю, а Ванька тут уже й вродився.
Оксана
– Ванька? Чому ж би не Івась?
Ганна
– Так тут зовуть, то й ми вже звикли. Він і сам так звик. Мене ж матуся тілько та Степан зовуть іще Ганнусею.
Оксана
– А як же ти тута звешся?
Ганна
– Аннушка.
Оксана
– Чи ба! (Немов схвалюючи.) «Ганнушка».
Ганна (виправляючи)
– Ні бо, «Аннушка», Оксано.
Оксана
– Не вимовлю. Проте ж воно нічого і по-московському, хто добре вміє. А як по-їхньому Оксана буде? .
Ганна
– Аксиня чи Аксюта.
Оксана
– Щось негарно. Оксана мовби краще. Ти, Ганнусю, мене таки Оксаною зови.
6. Інтерв’ю журналіста Кирданівської школи (гра «Мікрофон»).
Учитель української літератури. На завершення мені хотілося б подякувати всім за участь у роботі цієї конференції. Але не мені говорити, що кожний з нас виніс для себе з цієї зустрічі.
English Teacher. In closing I should like to thank all of you for your participation in this conference. It is not for me to prejudge what each of us derived from this meeting.
Учень-кореспондент
1) Що вас найбільше вразило чи просто запам’яталось з біографії Лесі Українки?
2) Яка поезія вам найбільше сподобалась і чим?
3) Якою вам уявляється Леся Українка?
4) Яке ваше враження від сьогоднішньої наукової конференції?
7. Заключне слово вчителів української літератури та англійської мови.
Учитель української літератури. Я хотіла б висловити своє задоволення роботою конференції, досягнутими прекрасними результатами, атмосферою сердечності та взаєморозуміння на конференції.
English Teacher. I should express my satisfaction at the work of the conference, the excellent results achieved, the atmosphere of cordiality and mutual understanding throughout the work of the conference.
Учитель української літератури. Представлені доповіді були добре підготовлені й написані гарною мовою. У цьому й полягає справжня перевірка результатів роботи, яку ми провели під час вивчення матеріалів та підготовки до наукової конференції.
English Teacher. The papers presented were well prepared and well-worded. Here lies the real test of the success of the work we have done during studying materials and preparing for the scientific conference.
Учитель української літератури. Те, що конференція була успішною, ми, в першу чергу, зобов’язані дослідникам і шанувальникам життєвого та творчого шляху відомої української поетеси Лесі Українки, які завітали до нас із різних куточків планети. Думаю, що обмін думками та досвідом, який мав тут місце, буде стимулом для творчості й наснаги, самоосвіти та самовдосконалення. У цьому розумінні конференція була важливою.
English Teacher. That this conference was successful is due foremost to our researchers and admirers of well-known Ukrainian poetess Lesia Ukrainka, her life and literary activities. They are from different places of the world. It is my belief that exchanges of views and comparison of experience which have taken place here have a stimulating effect on creations and inspiration, self-education and self-perfection. The conference was of great significance in this connection.
Учитель української літератури. Я хотіла б висловити подяку оглядачам, які з великою увагою стежили за роботою учасників конференції.
English Teacher. I should like to express my thanks to the observers who followed the work of the participants of our conference with great interest.
Учитель у країнської літератури. Спасибі, пані та панове, і за роботу в перекладацьких кабінах і канцеляріях перекладачів і за той чималий внесок, який ви зробили для того, щоб ми розуміли один одного.
English Teacher. I thank the ladies and gentlemen in the interpreters’ booths and the translators’ offices who made no small contribution to our understanding.
Учитель української літератури. Моя подяка представникам преси та служби інформації, радіо та телебачення.
English Teacher. My thanks go to the representatives of the press and information services, the radio and television.
Учитель української літератури. А зараз усе, що мені залишається,— закрити конференцію. Щасливого повернення додому!
English Teacher. And now all that remains for me to say ‘the conference is here closed’. I wish you a happy journey home!
