Мій улюблений літературний пер­со­наж. Твір на англійській з перекладом

My Favourite Literary

Character

My favourite literary character is Eliza

Doolittle.

Eliza is one of the principal characters

of “Pygmalion”, Bernard Shaw’s

famous comedy.

Eliza, a girl of eighteen, comes from

the lowest social level and speaks

with a strong Cockney accent.

She makes her own living by

selling flowers­ in the streets of

London.

One day she accidentally meets

Henry Higgins, a professor of

phonetics.

Higgins makes an agreement with his

friend Pickering that he will pass Eliza

off as a duchess in six months.

Eliza and Higgins work hard at the

girl’s manners and pronunciation.

Finally, before six months are over,

she is well prepared to be introduced

into society.

Higgins and Pickering take her to the

races,­ a dinner party, and the Queen’s

dancing party.

Everything goes well and Higgins wins

his bet.

But what is to become of Eliza now

when the game is over?

She cannot go back to selling flowers

in the street.

She has acquired some culture, and

she wants to do useful work.

She wants independence and her

share of respect.

I admire Eliza’s quick wit and sense

of humour, her moral strength and

integrity.

The character of Eliza shows

how much force and talent lies

undeveloped in common people.

 

Мій улюблений літературний пер­со­

наж

Еліза Дулитл.

Еліза — одна з головних героїнь

п’єси «Пігмаліон», відомої комедії

Бер­нар­да Шоу.

Еліза, дівчина 18 років, походжен­

ням з нижніх шарів суспільства,

говорить із сильним акцентом

кокні.

Вона заробляє собі на життя, про­да­

ю­чи квіти на вулицях Лондона.

Одного разу вона випадково зу­с­

т­р­і­чає Генрі Хіггінса, професора

фонетики.

Хіггінс б’ється об заклад зі своїм

дру­гом Пікерингом, що він зможе

ви­да­ва­ти Елізу за герцогиню через

шість місяців.

Еліза і Хіггінс ретельно працювали

над її манерами і вимовою.

У підсумку, раніше ніж через шість

місяців вона готова була бути пред­

став­ле­ною у суспільстві.

Хіггінс і Пікеринг водили Елізу на пе­

ре­го­ни, на обід і навіть на

ко­ро­л­і­всь­кий бал.

Усе йде добре, і Хіггінс виграє парі.

Але що буде з Елізою після того, як

гра буде закінчена?

Вона не може знову продавати квіти

на вулицях.

Вона виросла до визначеного куль­

тур­но­го рівня і хоче займатися ко­

рисною справою.

Їй потрібна незалежність і повага.

У Елізі мені подобається дотепність

і по­чут­тя гумору, її моральна сила

і чи­с­то­та.

Персонаж Елізи показує, як багато

сил і таланту не розвинуто

в прос­тих лю­дях.